вершник
91зевгіти — ів, мн. В Афінах за реформою Солона – третій (після земельної аристократії та вершників) стан …
92їздець — дця/, ч. 1) Той, хто їде верхи; верхівець, вершник (у 1 знач.). || Той, хто добре їздить верхи. 2) Фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах. 3) Дрібна комаха, личинки якої паразитують на тілі інших комах або їхніх личинок …
93кабальєро — невідм., ч. 1) Лицар у середньовічній Іспанії. 2) Воїн вершник, що споряджувався власним коштом. 3) В іспаномовних країнах – ввічливе звертання до чоловіків …
94кірасир — а, ч., іст. 1) Вершник важкої кавалерії, захищений кірасою. 2) У західноєвропейських та російській (до 1917 р.) арміях – солдат або офіцер деяких гвардійських кавалерійських полків …
95ковбой — я, ч. У західних штатах США – пастух вершник, що пасе табуни коней у степах …
96комонник — I а, ч. Дика трав яниста рослина, що цвіте синьо фіолетовим суцвіттям і використовується в медицині. II а, ч., заст. Вершник …
97кортеж — у, ч. 1) Упорядкований набір, скінченна послідовність будь яких об єктів. || мат. Скінченна послідовність елементів будь якої множини. 2) Урочиста процесія, виїзд. 3) Група вершників …
98наїздка — и, ж., мисл. Відоме давнє полювання з хортами, коли мисливець вершник намагався сам наїхати на звіра …
99наїзник — а, ч. 1) Той, хто їде верхи на коні. 2) Цирковий артист, який виконує різноманітні вправи на коні. 3) Фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах і т. ін. 4) заст. Вершник, який здійснює збройний напад; нападник. 5) Те саме …
100об'їзд — у, ч. 1) Дія за знач. об їжджати I 1 3). Ї/хати в об їзд. 2) Місце, по якому об їжджають або можна об їхати що небудь. 3) заст. Група вершників дозорців; кінна варта, кінний патруль …
